Портал споживача

Відноситься до ідентифікаційного маркування, тобто службової інформації, від якого споживач не має практично ніякої користі.

Стосовно штрих-кодів серед покупців існує кілька оманливих тлумачень.

Найпоширенішим є думка, що по перших двом-трьом цифрам штрих-коду можна визначити країну походження товару.

Насправді ці цифри вказують усього лише на національну організацію, у якій було зареєстровано підприємство-товаровиробник.

Наприклад, українське підприємство, яке поставляє товар у Німеччину, на законних підставах може зареєструватися там і використовувати в штрих-коді номер цієї країни. А можна зареєструватися й у декількох країнах на тих самих підставах.

Інше оманливе тлумачення про те, що штрих-код може наносити тільки виготовлювач товару.

Насправді переважне право належить власникові товарного знаку (бренду), потім – виробникові, потім – постачальникові, якщо попередні особи або організації чомусь не захотіли відзначити товар штрих-кодом.

Наприклад, на виготовлені в Київській області й реалізованих у Києві пляшках газованих солодких напоїв нанесено бельгійський штрих-код, який належить власникові рецепту та торгівельної марки.

Ще одна омана – що по штрих-коду можна довідатися про споживчі властивості товару – про фасон, колір, розмір, строк придатності і т.д. Там нічого такого немає. Уся подібна інформація зберігається в електронному каталозі виробника, до якого у покупця немає доступу.

По штрих-коду можливо лише визначити країну реєстрації та перевірити автентичність товару.

Виробники здійснюють друк етикетки зі штрих-кодом за стандартом міжнародної організації EAN International який складається з 13 цифр.

Перші 2 цифри являють собою код країни, що випливають 5 цифр – код підприємства-виготовлювача або продавця, далі 5 цифр – це код товару, і остання – це цифра для контролю правильності сканування.

  1. Код країни
  2. Код виробника
  3. Код товару
  4. Контрольна цифра
  5. Знак товару, виготовленого по ліцензії
Для перевірки автентичності товару складіть всі цифри, що стоять на парних місцях, і отриману суму потройте. Потім складіть цифри з непарних місць, крім контрольної, і отриману суму додайте до потроєною попередньої. Від результату відкиньте першу цифру, а решту відніміть з десяти - це і буде контрольна цифра, і якщо вона не збігається з останньою цифрою у штрих-коді, то перед вами підробка. Наприклад:
  1. Скласти цифри, що стоять на парних місцях:
    8 +0 +2 +7 +0 +1 = 18
  2. Отриману суму помножити на 3:
    18x3 = 54
  3. Скласти цифри, що стоять на непарних місцях, без контрольної цифри:
    4 +2 +0 +4 +0 +0 = 10
  4. Скласти числа, зазначені в пунктах 2 і 3:
    54 +10 = 64
  5. Відкинути десятки:
    одержимо 4
  6. З 10 відняти отримане в пункті 5:
    10 – 4 = 6
  7. Якщо отримана після розрахунку цифра не співпадає з контрольною цифрою у штрих-коді, це означає, що товар зроблений незаконно.

    Для коду країни-виробника відводиться два або три знаки, а для коду підприємства - чотири або п'ять. Товари, що мають великі розміри, можуть мати короткий код, що складається з восьми цифр - EAN-8.

    Як правило, код країни привласнюється Міжнародною асоціацією EAN.

    Звертаємо увагу споживачів на те, що код країни ніколи не складається з однієї цифри. Іноді код, нанесений на етикетку, не відповідає країні виробнику заявленої на упаковці, тут причин може бути кілька. Перша: фірма була зареєстрована і отримала код не у своїй країні, а в тій, куди спрямований основний експорт її продукції. Друга: товар був виготовлений на дочірньому підприємстві. Третя: можливо, товар був виготовлений в одній країні, але за ліцензією фірми з іншої країни. Четверта - коли засновниками підприємства стають декілька фірм з різних держав.

    ШТРИХ-КОДИ КРАЇН:

    Австралія – 93 Канада – 00-09 Сальвадор – 740-745
    Австрія – 90-91 Кіпр – 529 Сербія – 860
    Аргентина – 779 Китай – 690-691 Сінгапур – 888
    Бельгія – 54 Колумбія – 770 Словаччина – 858
    Болгарія – 380 Коста-Ріка – 740-745 Словенія – 383
    Болівія – 777 Куба – 850 США – 00-09
    Боснія і Герцеговина – 387 Латвія – 475 Таїланд – 885
    Бразилія – 789 Литва – 477 Тайвань – 471
    Великобританія – 50 Люксембург – 54 Туніс – 619
    Угорщина – 599 Мавританія – 609 Туреччина – 869
    Венесуела – 759 Малайзія – 955 Україна – 482
    В'єтнам – 893 Мальта – 535 Уругвай – 773
    Гваделупа – 489 Марокко й Західна Сахара – 611 Філіппіни – 480
    Гватемала – 740-745 Мексика – 750 Фінляндія – 64
    Німеччина – 400-440 Молдова – 484 Франція – 30-37
    Гондурас – 740-745 Нідерланди – 87 Хорватія – 385
    Греція – 520 Нікарагуа – 740-745 Чехія – 859
    Данія – 57 Нова Зеландія – 94 Чилі– 780
    Домініканська республіка – 746 Норвегія – 70 Швейцарія – 76
    Ізраїль – 729 Панама – 740-745 Швеція – 73
    Індія – 890 Парагвай – 784 Шрі-Ланка – 479
    Індонезія – 899 Перу – 775 Еквадор – 786
    Ірландія – 539 Польща – 590 Естонія – 474
    Ісландія – 569 Португалія – 560 Південна Корея – 880
    Іспанія – 84 Росія – 460 Південно-Африканська Республіка – 600-601
    Італія – 80-83 Румунія – 594 Японія – 49